Всі види огороджень встановлюються з допомогою опорних стовпів. Їх виготовляють з різних матеріалів і встановлюють різними методами. Дані опори призначені не тільки для створення міцності огорожі, виконуючи функції несучих елементів – вони надають жорсткість конструкції.
Грамотна розмітка стовпів
Перед установкою опорних стовпів потрібно правильно зробити розмітку їх положення, продумати і розрахувати монтаж опор. Всі ці маніпуляції провадяться до придбання необхідних матеріалів. Перед придбанням розміри вносяться до розмітки на папері (креслення). Помилитися на цьому етапі не можна – наслідки буде важко виправити. Неправильна розмітка призведе до перекосу забору і заваливанию частин конструкції на бік. Довжина між стовпами вважається, виходячи з площі і висоти полотна огорожі. Найчастіше, відстань між опорами не перевищує 3 метрів.
Види стовпів
Опорні стовпи можуть бути цегляні, дерев’яні і металеві, а також бетонні. На опори, виготовлені з цегли можна встановлювати металеві і дерев’яні огорожі. На дерев’яні опори, які менш стійкі, кріплять сітку-рабицю або штакетний вид огорожі. Саме важке – бетонне полотно. Для нього підійде лише опора для бетону.
Бетонні опори
Дані конструкції не дуже затребувані. Хоча гідність мають безперечну – дуже довгий термін служби. Така непопулярність пов’язана з певними недоліками – установка бетонних опор занадто трудомістка. Монтаж складний завдяки великій вазі. Для таких опор потрібен тільки бетонний фундамент. Через громіздкість бетонні конструкції не дуже привабливі.
Дерев’яні опори
Стовпи з дерева теж не мають високої затребуваності у використанні – деревина починає швидко гнити. До того ж, полотно підійде лише з такого ж матеріалу. За дерев’яними опорами важче доглядати, ніж за цегляними, і вони не зможуть витримати полотно великої ваги. Плюси: даний вид стовпів можна робити самостійно, вони мають привабливий вигляд і володіють екологічністю, тому не завдадуть шкоди здоров’ю. Опорні дерев’яні стовпи служать 20-30 років. Їх вибирають, щоб звести невеликі по висоті огорожі, а також створюють тимчасові огородження. На фото вище зображений такий опорний стовп для сходів – як варіант застосування деревини. Добре видно, що цей вертикальний елемент служить підтримкою конструкції в цілому.
Цегляні опори
Опорні стовпи з цегли користуються величезною популярністю. Конструкції міцні і довгий термін служби. Розмір матеріалу дозволяє зробити опори різної форми, що надасть їм привабливий зовнішній вигляд. Ціна цегли досить висока, але цегляні опори можна звести самостійно.
Іноді опори з цегли роблять як прикраса до садиби та будинку, побудованому з цього ж матеріалу. В такому випадку цегляні стовпи – «візитна картка» господарів житла.
Металеві опори
Стовпи з металу встановлюються швидше, якщо порівнювати з трьома попередніми видами конструкцій. Ціна металевих опор не надто висока, вони можуть довго прослужити. Також такі стовпи витримують достатні навантаження без будь-яких дефектів для себе. Мінус – з часом матеріал піддається корозії, внаслідок цього його потрібно обробити спеціальним розчином.
Металеві опори універсальні. Вони підійдуть для встановлення загороджень таких, як сітка-рабиця, паркан з дерева, секції з пластику, а також профнастил. Опорні стовпи з металу роблять з порожнистих труб. Вони міцні й стійкі. Термін служби-близько 50 років.
Способи установки опор
Перед тим, як вибирати і встановлювати стовпчики, потрібно прорахувати всі чинники, щоб забезпечити стійкість всьому огорожі. Потрібно врахувати навантаження, властивості грунту, а також матеріальні можливості і типи паркану.
Всі фактори в сукупності допоможуть вибрати серед сухого, стрічкового або точкового методу установки.
Сухий спосіб
При даному методі опору опускають в яму, в якій насипаний пісок впереміш з щебенем. Грунт заливають водою і утрамбовують. Кріплення опорних стовпів цим способом просте, зробити його можна самостійно, воно не затратна по грошах.
Але стовпчик, укопаний сухим методом, може швидко розхитатися, тому на нього кріпити важкі огорожі не можна. Даний метод застосовують при монтажі легких огорож, які вкопують у твердий грунт.
Етапи встановлення:
- У ґрунті пробурити отвір розміром до 1 м 20 див
- Обернути стовп руберойдом.
- Встановити опору в пробурену свердловину.
- Перевірити правильність установки (вертикальність).
- Засипати місце, що залишилося між опорою і грунтом піском, а також щебенем.
- В останню чергу залити водою засипану свердловину і утрамбувати грунт. Тоді стовп буде добре укріплений.
Точковий метод
Даний спосіб широко поширений. Він не надто дорогою за ціною і одночасно ефективний. Такий метод використовують для монтажу огорожі з важкого матеріалу – стовпи не піддаються розхитуванню і прослужать багато років. Даний метод не застосовується в тому випадку, якщо грунтові води протікають близько від поверхні – існує ймовірність підняття опорних стовпів.
Етапи встановлення:
- Пробурити отвір.
- Зробити подушку з піску.
- Ізолювати опори від проникнення вологи (обернути руберойдом).
- Монтувати стовпи точно по вертикалі.
- Замісити розчин.
- Залити суміш і перевірити міцність.
Стрічковий спосіб
Цей спосіб самий довгий, дорогий і складний. Його використовують для того, щоб монтувати легкі огорожі. Початковий етап роботи – риття канави. Далі потрібно пробурити свердловини в тих місцях, де будуть знаходитися опори. Після навколо отворів потрібно встановити армопояс, який засипають піском і щебенем на 2,5 см. Зверху залити водою, а також утрамбувати. Якщо міцність буде достатньою, вона витримає тиск бетону.
Поліпшити буріння можна, застосувавши воду, яку потрібно залити і почекати 15 хвилин, поки грунт не стане більш м’якою. Через тиждень фундамент ізолюють від можливого попадання вологи. Для гідроізоляції знімають опалубок і покривають бетон бітумною мастикою (можна і руберойдом). Потім зазори заповнюють піском і утрамбовують.
Забивання
Для глинистого грунту під час установки конструкції застосовують спосіб забивання. Цей метод реалізується досить просто і підходить до установки паль з металу. Інші види опор не винесуть навантаження зверху в момент забивання. У грунті робляться поглиблення. Вони повинні бути трохи менше за розміром в діаметрі монтованою опори. Глибина свердловини – мінімум 60 % від довжини занурення стовпа. До даного методу установки опорного стовпа потрібен напарник. Він допоможе перевірити вертикальність, притримає драбину, поки основний працівник кувалдою вб’є палю в грунт.
Мінуси: деяку незручність роботи і важкі умови забивання вручну. Для установки опорного стовпа потрібно бути вище його, а при ударі потрібна певна сила. Процес забивання небезпечний. Тим більше, потрібно не забувати відстежувати вертикальність. Перед початком роботи потрібно обов’язково перевірити кувалду, щоб не допустити різкого слетания під час забивання.
Зведення збірної конструкції
Існує опора збірного типу. Така конструкція зручна в установці, вона характеризується підвищеною стійкістю. Збірна система має дві складові: стовп і опора, яка монтується в ґрунт методом забивання. Частини з’єднані болтами. Нижня має зручну форму – кінець зроблений у вигляді гвинта, що економить час і сили для її забивання в грунт. Процес схожий на вкручування шурупів, який при входженні в землю ущільнює її навколо. Даний метод кріплення дозволяє утримувати полотно підвищеної важкості.
Бетонування – не завжди вірне рішення в будівництві забору і монтажі опорних стовпів. Перед процесом установки необхідно перевірити вигляд грунту, глибину проходження ґрунтових вод.
Якщо ділянка складається з глиняного ґрунту, вологість його підвищена, краще вибрати інший спосіб зведення огорожі та монтажу опорних стовпів. В такому випадку є ймовірність уникнути неприємних наслідків.
