Горіх Зібольда: фото, опис, посадка, особливості та умови вирощування та догляду

Горіх Зібольда або айлантолистный не так популярний, як волоський. І лише деякі садівники висаджують цю різновид на присадибних ділянках. А даремно, адже це дерево при мінімумі уваги відмінно плодоносить, до того ж виглядає привабливо і спокійно переносить навіть сильні морози.

Опис

Горіх Зібольда являє собою листопадне дерево, що досягає 20 метрів у висоту. У природному середовищі його можна зустріти в гірських, хвойних і листяних лісах Японії, Південної Кореї, а також на Сахаліні і Далекому Сході. Різновид воліє рости нечисленними групами або поодиноко. Так як природний ареал виду постійно скорочується, горіх Зібольда занесений в Червону книгу.

Прямий стовбур дерева досягає одного метра в діаметрі. У нього сіро-зелена кора, покрита поздовжніми тріщинами. Гілки гладкі із жовтувато-сірим відтінком. Вони покриті листям на довгих коричневих черешках. Листова пластина яйцевидної подовженої форми з загостреними кінчиками. Їх довжина досягає 60 см, а ширина 40 див. Пофарбовані в зелений колір, причому нижня частина світліше верхній.

Цікаве:  Салатний цибуля: сорти, особливості вирощування, застосування в кулінарії

Наприкінці весни у дерева настає період цвітіння. У цей час у пазухах листків і на кінчиках пагонів з’являються сережки, зібрані в кисті по 18-22 шт. Після них утворюються плоди – округлі або овальні кістянки, що досягають 2-4 см в довжину. Вони покриті твердою, тонкою шкаралупою з гладкою поверхнею. У ядер, дозріваючих до початку осені, відмінний смак і висока жирність (65 %).

Горіх Зібольда починає плодоносити лише на 8 році життя. Але цей недолік компенсується довговічністю дерева, яке живе до 300 років. Крім смачних горіхів, ця культура ціниться за високі технічні характеристики деревини, широко застосовуються в меблевому виробництві.

Також різновид відрізняється підвищеною морозостійкістю, що дає змогу вирощувати горіх Зібольда в Підмосков’ї, Центральних і Північних регіонах. А ось на півдні дерево відчуває себе незатишно, так як сильно страждає від посухи і спеки. Тим не менше і тут культура приживається і плодоносить, але не так рясно, як на Півночі.